Володимир Ливинський, слухач ДАУ при МЗС України
20.02.2012, 22:38

У сучасній Європі поряд із все ще сильною ідеєю "єдиної Європейської сім'ї", яку, щоправда, дещо послабила економічна криза, все більшої популярності набувають ідеї націоналізму, або так званого неофашизму. Про це, зокрема, свідчить останнє опитування громадської думки, проведене на замовлення німецького парламенту напередодні Дня вшанування пам'яті жертв Голокосту. Результати згаданого дослідження показали, що, наприклад, у Німеччині 20% молодих людей віком від 18 до 25 років є "латентними антисемітами". За даними цього ж опитування, ідеї антисемітизму є дуже поширеними у таких країнах, Польща, Португалія, Угорщина.

В останній, не зважаючи на останні масові протести досить популярною залишається правляча партія "ФІДЕС" на чолі з Віктором Орбаном, що має конституційну більшість у парламенті. Ця партія представляє правоконсервативний напрям, який був достатньо сильним протягом усього розвитку Угорської республіки. Зосередивши після місцевих виборів 2010-го року у своїх руках усю повноту влади, уряд Орбана зараз може впроваджувати у життя радикальні рішення у внутрішній сфері (посилення контролю за центральним банком, посилення повноважень верховного суду і т.п.), за що його вже було піддано нищівній критиці з боку Європарламенту та Єврокомісії. Внаслідок ухвалення нового закону про пресу, остання вільна радіохвиля втратила свою частоту мовлення, що стало предметом розгляду у Європейській комісії. Запропонована урядом нова конституція зазнала критики, як всередині країни, так і ззовні. Опозиція оцінила запропоновані до Основного закону зміни як консервативні та антидемократичні і розпочала акції протесту і поки що не має наміру їх припиняти.

Наразі, ключовим залишається питання - чи поверне Угорщина із свого нинішнього шляху, що має ознаки консерватизму та націоналізму під тиском Європи? Думаю, що складно очікувати реалізації проекту "Білорусь-<st1:metricconverter productid="2"" w:st="on">2"</st1:metricconverter> в середині ЄС, насамперед, враховуючи потреби угорської економіки у зовнішніх запозиченнях на загальну суму 15 млрд. євро. Тому у питаннях внутрішньої політики, на мою думку, Угорщина буде змушена піти на компроміс під тиском Єврокосмісії та МВФ.

Інша справа - зовнішня політика уряду Орбана. Тут можуть виявитися певні небезпечні процеси для України - сусіда, де мешкає відносно не чисельна, але локально зосереджена угорська національна меншина. Тим більш, враховуючи, що Закарпаття тривалий час перебувало у складі Угорської держави, і це періодично стає приводом для експансіоністських настроїв.

Ось деякі кроки Угорської влади, які, на мій погляд, матимуть певний резонанс у Карпатах:

- підтримка боротьби угорців за автономію в країнах їхнього компактного проживання та протидії процесам асиміляції угорських меншин;

- впровадження статусу співвітчизника, який дозволяє порушувати проблему подвійного громадянства;

- реалізація освітніх програм для співвітчизників із сусідніх країн, особливо Карпатського регіону;

- суттєве збільшення обсягів фінансової підтримки організацій закордонних угорців.

Згадані кроки вже призвели до посилення напруженості у відносинах Угорщини зі Словацькою республікою, яка була змушена ухвалити закон про державне громадянство, покликаний стримати процес набуття словаками угорського громадянства.

Не важко уявити, що ситуація зі словацькими угорцями може повторитись і з угорцями, що мешкають в інших країнах. Зокрема, у Закарпатській області, як свідчать соціологічні дослідження, 21 % угорців готовий заявили емігрувати.

Результати опитування громадської думки, проведеного у жовтні 2009 року угорськими соціологами, засвідчили, що близько двох мільйонів етнічних угорців Румунії, Словаччини й України виявили бажання утворити на території країн-метрополій широку автономію. Саме такі настрої закордонних угорців підштовхують уряд Орбана зайняти більш рішучу позицію у питанні створення Притисянського автономного округу. А це призводить до здійснення тиску на сусідів, як це відбулося під час засідання українсько-угорської спільної міжурядової комісії з питань нацменшин на початку минулого тижня у Будапешті. Вперше в історії засідань цієї комісії українська делегація була змушена залишити стіл переговорів без підписання протоколу. За словами керівника КМКС (партія угорців України) Міклоша Ковача, атмосфера переговорів була такою, як за часів радянсько-американської дипломатичної битви періоду "холодної війни".

Для уряду Орбана етнічні угорці, насамперед, є основою його електоральної підтримки на наступних виборах, оскільки підтримка всередині Угорщини слабшає із впровадженням жорстких реформ та посиленням економічної кризи.

У цій ситуації, на мою думку, українській стороні варто активізувати двосторонню співпрацю з Угорщиною, використовуючи досвід уряду Словацької республіки у подоланні конфліктних ситуацій, зокрема, щодо подвійного громадянства.

Загалом такі тенденції є небезпечними для України з точки зору відтоку населення, особливо з прикордонних областей, адже українські угорці, яким вітчизняне законодавство забороняє мати повійне громадянство, можуть схилитися до зміни паспорту і країни проживання. Водночас ці процеси важко зупинити в умовах сучасного глобалізованого світу. Можливо, лише певні економічні стимули найефективніше мотивуватимуть громадян України, які мають змогу отримати іноземне громадянство, не робити цього.