Галина Горицька
Тож, в Каїрі все спокійно. Якщо пересічний турист заїде на день-другий і не потрапить на Площу, то може й не знати, що відбувається. Бо окрім власне Тахріру змін у місті ніяких не відбулось. Ну хіба-що з'явилися політичні (але дуже помірковані) граффіті на стінах та смішні поліетиленові плакати кандидатів до парламенту (египтяни все ще вірять у вибори 28-го листопада). Але якщо дивитись з Каїрськоі вежі в напрямку Даунтауна, то чути сирени швидких і іхні мигаючі вогники, що з висоти 1160 м. нагадують ялинкові гірлянди. Позаминулої п'ятниці, коли ця нова хвиля піднімалась, на площу зранку привозили людей автобусами з провінції за підтримки Братів-мусульман. Все було дуже організовано і мирно (каїрці гуляли з маленькими дітьми, махали прапорами і їли чіпси). Ми з Володею спокійно перетнули Ніл по пішоходному мосту, гуляли по всьому Тахріру, коло музею, Даунтауну, з'їздили на метро до зупинки Нагіб ар-Ріхані і ще пройшлись до Таалат харб звідти, потім до музею (де подивились початок ходу демонстрацій окремих партій, що я так розумію було ноу-хау для египтян), звідти пішли до пішоходного моста і таким чином повернулись на Замалєк. Щоправда, заходячи в метро з гущі натовпу, подій і окриків, усі египтяни окрім нас швиденько ховали революційну символіку і скручували прапори.... Ще було якось звично йти по тихому сумирному Замалєку після демонстрації, де ніяких згадок про початок нового повстання. Жодних. І тільки подекуди машини сигналили обережненько на наші маленькі прапори в руках і швидко зникали... Військова хунта, що Ви хочите... Нам знов повезло, за нашими підрахунками о 9-ій вечора коли ми якраз підходили до моста, щоб вернутись на Замалек, поліція "попросила" демонстрантів, що вирішили залишитись, з Тахріру. Ті застосували арабську хитрість і зробили вигляд, що йдуть, насправді зателефонувавши всім своїм знайомим і родичам. І ось тут все почалося... Отак....
