Олександр Лозовицький
12 листопада 2011 р. Президент Італійської Республіки Джорджо Наполітано прийняв у Квиринальському палаці відставку Голови Ради Міністрів Сільвіо Берлусконі, що, закінчивши парламентський процес розгляду й затвердження закону, спрямованого на стабілізацію ситуації в країні, зокрема, підвищення ПДВ з 20 до 21%, введення спецподатку на енергосектор, підвищення акцизів на паливо, комплекс заходів по боротьбі з ухилянням від сплати податків і продаж державної власності, заморожування зарплат у держсекторі й поетапне збільшення пенсійного віку для жінок до 65 років.
Сільвіо Берлусконі народився 29 вересня 1936 р. в Мілані, в сім’ї банківського службовця. Під час навчання Сільвіо займався дрібним підприємництвом, продавав господарські товари, писав твори для інших студентів. Працював фотографом на весіллях і похоронах, грав на контрабасі, співав у нічних клубах та круїзних судах. У 1961 р. відмінно закінчивши юридичний факультет Міланського університету зайнявся підприємництвом, згодою ставши одним з найбагатших людей Світу, страховим і медіамагнатом, власником банків, засобів масової інформації та футбольного клубу “Мілан”. Окрім них до його “імперії” входять страхові та будівельні компанії, магазини, інвестиційні й пенсійні фонди. Він, без сумнівів, є найбагатшим з політичних діячів Італії, а можливо і Європи. Сам Берлусконі, використовуючи належні йому інформаційні ресурси, представляв себе “людиною з народу”, що досягла всього в житті власною працею й вільним від зв’язків зі “старою” корумпованою елітою. Прозваний італійцями Il Cavaliere (“Кавалер”), Берлусконі вважається екстравагантною людиною. Він стежить за своєю зовнішністю: періодично сідає на строгу дієту, здійснює профілактику, а також зробив собі пластичну операцію по омолодженню.
Як і більшість європейських лідерів, Сільвіо Берлусконі, не тільки досвідчений політик, але й людина, що пройшла велику життєву школу, яка володіє широкою ерудицією і різнобічними інтересами. Насамперед привів його у політику смак до управлінської діяльності, інтерес до механізму керування державою, три рази (1994-1995 рр., 2001-2006 рр., 2008-2011 рр.) очолювавши італійський уряд і з перервами керував Італією 17 років. Всі ці роки перебування Берлусконі у великій політиці супроводжувалися безперестанними скандалами: проти нього неодноразово збуджувалися звинувачення в корупції, у податкових махінаціях, зв’язках з організованою злочинністю, в порушенні законів, у тому числі шахрайстві, підкупах, сексуальних домаганнях і оргіях. Конфлікти із законом переслідували магната всю кар’єру, а за час п’ятирічного перебування в опозиції після поразки на виборах він неодноразово залучався до суду й навіть тричі визнавався винним. Проти нього висувалися звинувачення у зв’язках з мафією, відхиленні від податків, підкупі суддів, незаконному фінансуванні передвиборної кампанії, членство в скандально відомій масонській ложі “P-2”.
В цей час остаточно формуються його політичні настанови та пріоритети – гасла зміцнення влади, необхідності порядку та злагоди, заклики до збереження традиційних цінностей таких як: “свобода, родина, ініціатива, італійські традиції, споконвічні християнські цінності та допомога слабким людям”, а також призивав боротися з фінансовими, юридичними й бюрократичними утисками італійців. Реформи його урядів виявилися малоуспішними, суспільство зустрічало їх протестами. Проте протягом всіх своїх прем’єрств він вбачав себе найкращим політичним лідером у Європі, здатним самотужки вирішити проблеми Італії. Сільвіо Берлусконі є одним із самих неоднозначних італійських політиків і таке ж неоднозначне ставлення до нього в італійців. Він вже не просто увійшов до історії, а став частиною національного італійського фольклору й, напевно, нащадками буде приводитися в приклад як одіозна фігура, що мала вміння виходити сухим з води практично в будь-яких ситуаціях, так до того ж ще й з вигодою для себе. І навіть нинішнє звільнення крісла прем’єра є відвертою маніпуляцією, тому що всі кандидати на цю посаду є креатурами Берлусконі і ренесанс “сірого кардинала” в політиці Апеннінської держави є реальністю.
