Українська революція
Ольга Таукач
22.11.2017, 12:43

Ви тримаєте в руках видання, яке вже за кілька місяців стане раритетним - це передостаннє число журналу "Зовнішні справи" у нинішньому складі його засновників - Міністерства закордонних справ України, Дипломатичної академії України при МЗС України та видавця журналу - ДП "Політика і час". На виконання Закону України "Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації" органи державної влади мають назавжди відійти від володіння ЗМІ. Чи знайдуться персони чи установи, зацікавлені взяти на себе фінансово-організаційний тягар виробництва журналу? - покаже час. У будь-якому разі до моменту визначення нового видавця передплата на "З.С." не оголошуватиметься.

Дозволю собі нагадати, що свою історію журнал "Зовнішні справи" веде із січня 1941 року (тоді це був "Блокнот агітатора", згодом - орган ЦК Компартії України "Під прапором ленінізму", після здобуття Україною Незалежності - журнал "Політика і час", який згодом змінив свою назву на "Зовнішні справи"). Досі "З.С." залишається єдиним виданням в Україні, яке на регулярній основі фахово досліджує міжнародну проблематику.

Завершальний на цьому етапі номер "Зовнішніх справ" буде спеціалізованим і вийде у переддень святкування 100-річчя української дипломатії. Сподіваємось, абсолютно нові та добре забуті факти, видобуті нашими авторами з-під культурних шарів Української революції, допоможуть заринутися в атмосферу тих років і глибше зрозуміти далекі історичні події та причини їх перебігу.

Не можна двічі увійти в одну й ту ж ріку, але чомусь наступати на одні й ті ж граблі виходить із завидною регулярністю. Що підточило незалежність молодої Української держави 100 років тому? І які процеси загрожують їй зараз? Ми спробуємо відповісти на ці та інші запитання вже у поточному номері.

Кажуть, колись одна не дуже розумна людина прийшла до Абдулли Манзила зі своєю проблемою. Манзил почав відповідати, але як тільки закінчив - перехожий попросив:

- Чи не міг би ти поворити сказане?

Тоді Абдулла сказав:

- Коли ти задавав це запитання, я помилявся, сподіваючись, що ти зрозумієш відповідь. Тепер ти звертаєшся до мене із проханням повторити помилку?

Читаймося!