На думку молодого українського вченого Миколи Капітоненка євроатлантична інтеграція сьогодні має набагато далекосяжніші цілі, ніж просто створення системи колективної безпеки. Стратегічний виграш від співпраці з Альянсом полягає у кумулятивному збільшенні можливостей кожного з учасників завдяки доступу до прийняття колективних рішень.

Важливою подією з точки зору не лише сучасної української, а й всесвітньої історії видається відкриття в Балаклаві масштабної виставки військових раритетів із колекції київської родини Шереметьєвих, приуроченої до 225-річчя заснування Севастополя та Чорноморського флоту. Предмет розмови – Кримська війна 1853 –1856 років та участь у ній наших співвітчизників.

Коли потрапляєш до Нюрнберга, найбільшого після Мюнхена міста Баварії, метрополя франків, пам’ять поступово відтворює найвизначніші події, пов’язані з більш як 950-літньою історією цього міста-символу Німеччини.

На самітах Європейського Союзу в Кельні (червень, 1999 р.) і Гельсінкі (грудень, 1999 р.) було вирішено створити Сили швидкого реагування ЄС (СШР), які розглядаються багатьма аналітиками і політичними діячами як прообраз майбутньої європейської армії. У середовищі європейських політиків існують, в основному, дві думки відносно майбутнього СШР. Перші схильні розглядати ці європейські сили як противагу американському домінуванню в Європі та необхідне доповнення до економічної і фінансової могутності ЄС. Інша думка полягає в тому, що СШР мають стати інтегральною частиною НАТО й зміцнити європейську складову Альянсу. Поруч з відсутністю єдності з приводу цілей створення і функціонування СШР спостерігається також розбіжність між амбіційними деклараціями про наміри європейських лідерів та існуючою реальністю. Крім цього, існує безліч інших стримуючих факторів на шляху створення самостійної Європейської армії.

Зовнішня політика та безпека – особлива галузь європейського співробітництва, яка фундаментально відрізняється від ринкової інтеграції. Незважаючи на спільні цінності, такі як демократія, лібералізм, права людини, країни Європейського Союзу поки не досягли одностайності при прийнятті рішень на політичному рівні. Зокрема, коли йдеться про інтегровані збройні сили. Зовнішня та оборонна політика єдиної Європи – питання дуже складне й досить болюче для внутрішньополітичної ситуації країн-членів ЄС. Проте, його вивчення надзвичайно важливе з кількох причин. Поглиблення інтеграційних процесів у Європі впливає на міжнародні відносини як у самій Європі, так і поза Європейським Союзом. Це відчуває на собі й Україна. Її політика європейської інтеграції передбачає не лише економічний, а й інші, зокрема, військові аспекти. Тому попередній аналіз можливостей інтеграції України до європейських структур безпеки є дуже актуальним.

Інтерв’ю з Володимиром Хандогієм, заступником Міністра закордонних справ України

Напередодні 10-ї річниці підписання Хартії про особливе партнерство між Україною та НАТО у Києві відбувся Міжнародний Форум „Євроатлантичне майбутнє України”.

У рамках дослідницького проекту “Громадський моніторинг виконання Плану дій Україна-ЄС” Центр Разумкова за підтримки Швейцарської агенції з розвитку та співробітництва(SDC) та міжнародного фонду “Відродження” провів у Києві круглий стіл на тему “Україна-ЄС: від Плану дій до посиленої угоди”. Учасникам дискусії було презентовано книжку “Україна-ЄС: від Плану дій до посиленої угоди”, присвячена аналізу виконання Плану дій та перспективам підписання нової посиленої угоди між Україною та ЄС із попередніми оцінками виконання Плану дій, результатами експертних опитувань і досліджень громадської думки, інформаційно-документальними матеріалами з питань імплементації Плану дій та оцінкою експертів перспектив підписання нової посиленої угоди між Україною та ЄС. Основною темою дискусії стала українська модель євроінтеграції.